|
 ЛИФАР
Серж
(2.04 1904, Київ – 16.12 1986,
Лозанна, Швейцарія (похований у Сен-Женевьєв де Буа – передмісті
Парижа)
Артист, хореограф, реформатор
балету.
Навчався в Київській консерваторії,
Київській балетній школі Броніслави Ніжинської.
1922 – у Парижі. Спочатку
співпрацює з "Російським балетом" Сергія Дягілєва. Після смерті
Вацлава Ніжинського С.Лифар очолив балетну трупу паризької "Гранд-опера".
За три десятиліття він не лише відродив французький балет (репертуар,
школу, славу), але й став основоположником нового напряму в балеті –
неокласицизму. Створений С.Лифарем балет "Ікар" у Європі називали
цілою добою його творчості. "Не було б Лифаря – не було б Бежара,
Роллана Петі, Ноймаєра, Форсайта, Кіліана, Макмілана..." –
наголошував Моріс Бежар.
Упродовж свого творчого життя
С.Лифар пережив різні періоди. Часом архіскладні. Митець залишився в
окупованому нацистами Парижі, зберіг балетну трупу. Після визволення
французької столиці Рух Опору звинуватив С.Лифаря в колабораціонізмі
й засудив до страти. Митець залишає Париж і очолює трупу "Нового
балету Монте-Карло". Після війни французька влада переглянула "справу
С.Лифаря" і скасувала обвинувачення проти нього. Митець тріумфально
повернувся до "Гранд-Опера", на сцені якої він поставив понад 200
балетів, виховав цілу плеяду зірок.
1947 – С.Лифар заснував у Парижі
Інститут хореографії, з 1955 – вів курс історії та теорії танцю в
Сорбонні, був ректором Університету танцю, професором Вищої школи
музики та почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО.
Серед численних нагород С.Лифаря:
найвища відзнака Французької Республіки – орден Почесного легіону,
орден Літератури і мистецтва. Він – володар найвищої відзнаки балету
– "Золотого черевичка” та премії "Оскар", нагороджений Золотою
медаллю міста Париж.
С.Лифар тяжко пережив відхід від
улюбленого мистецтва – навіть щирий шанувальник його таланту Шарль
де Голль не зміг протидіяти рішенню про звільнення Великого Митця з
"Гранд-опера" (1958). С.Лифар віддається новому захопленню –
живопису. 1972-5 – виставка його картин була представлена в Парижі,
Каннах, Монте-Карло, Венеції..
Інша пристрасть С.Лифаря – книжки.
Він викупив у французького уряду бібліотеку та архів Сергія
Дягілєва, що стали основою його рідкісної бібліотеки – найбільшого в
Європі зібрання російських книжкових видань, серед яких пушкінські
раритети, стародруки тощо. Солідна частина цього скарбу передана
вдовою Митця графинею Ліліан Алефельд в Україну (київська Публічна
бібліотека імені Лесі Українки). На батьківщину С.Лифаря до Києва
потрапили й особисті речі Митця: нагороди, сценічні костюми,
портрети...
Шарль де Голль пропонував С.Лифарю
стати громадянином Французької Республіки. "Я українець, і цим
пишаюся", – відповів С.Лифар. На могилі видатного артиста напис "Serg
Lifar de Kiev" – "Серж Лифар
з Києва".
|
