|
 КАПІЦА
Петро
(9.07 1894, Кронштадт,
Санкт-Петербург – 8.04 1984, Москва, РФ)
Фізик (Росія). Лауреат Нобелівської
премії (1978).
Навчався в Петербурзькому
університеті.
1921 – працював у Кембриджському
університеті (Велика Британія) у Кавендишській лабораторії разом з
Е.Резерфордом. 1928 – відкрив ефект збільшення елекроспротиву в
металах, що виникає під час збільшення магнітного поля ("закон
Капіци"). З 1935 – "невиїзний" науковець СРСР (після того, як
Радянський Союз залишив фізик Г.Гамов).
Один із засновників фізики низьких
температур і фізики сильних магнітних полів, академік АН СРСР.
Організатор і перший директор (1933-46, з 1955) Інституту фізичних
проблем.
За виступи проти створення
радянської атомної бомби в 1945 році П.Капіца був усунутий з поста
директора Інституту фізичних проблем і 8 років перебував під
домашнім арештом.
Серед відзнак П.Капіци, зокрема,
медаль Резерфорда від Англійського Фізичного товариства. Вчений був
членом 25 наукових товариств у Росії, Швеції, Індії, Польщі,
Німеччині, Америці, Голландії.
Родина Капіц (по матері) з
українських волинських дворян Стебницьких. Батько П.Капіци полковник
Л.Капіца – виходець з Волині.
|
