|
|
 ІВАНЕНКО
Дмитро
(29.07 1904, Полтава – 1994, Москва,
РФ)
Фізик-теоретик, автор
протон-нейтронної моделі атомного ядра (СРСР)
Навчався в Полтавському
педагогічному інституті, Харківському, Ленінградському університетах.
Працював у Фізико-математичному
інституті АН СРСР, Ленінградському фізико-технічному інституті. 1935
арештований як "соціально небезпечний елемент" (Карагандинська
в'язниця, заслання в Томськ). 1936-39 – науковий співробітник
Томського університету, 1932-42 – співробітник Свердловського
університету, від 1943 – професор фізичного факультету Московського
університету (за сумісництвом завідував кафедрою фізики в
Тимірязівській сільськогосподарській академії, працював в Інституті
історії природознавства та техніки АН СРСР).
До "клубу" великих фізиків
Д.Іваненко потрапив 1932 (у 27 років), коли опублікував статтю, в
якій довів, що ядро складається лише з протонів та нейтронів. Через
кілька тижнів В.Гейзенберг (німецький фізик-теоретик, один з
засновників квантової механіки, Нобелівський лауреат 1932 року)
опублікував свою статтю про протон-нейтронну модель ядра, заславшись
на висновки Д.Іваненка (зауважимо, що до цього домінувала
протон-електронна модель атомного ядра). Відкриття Д.Іваненка
привернуло увагу міжнародного наукового світу й сприяло участі
видатних фізиків: Дірака, Вайскопфа, Перрена, Разетті, Жоліо-Кюрі та
інших, у І-ї Всесоюзній ядерній конференції в Ленінграді 1933 року,
ініціаторами якої були разом з Д.Іваненком А.Йоффе та І.Курчатов.
1934 Д.Іваненко та І.Тамм запропонували модель ядерних сил.
Д.Іваненко зробив фундаментальний внесок у розвиток багатьох
розділів ядерної фізики, теорії поля та теорії гравітації.Його ідеї
сприяли науковим відкриттям, удостоєним Нобелівських відзнак.
Д.Іваненко плідно працював разом з
Г.Гамовим, І.Померанчуком, О Соколовим, В.Родичевим, Г.Сарданашвілі,
В.Амбарцумяном та багатьма відомими науковцями. Вчений був серед тих
відомих науковців, хто разом, зокрема, з А.Йоффе та І.Курчатовим
започаткував організацію радянської ядерної фізики. Не без
Д.Іваненка виникли в Ленінграді та Харкові два потужних центри
ядерних досліджень, які успішно конкурували з Московським ФІАН під
керівництвом С.Вавілова.
Свідченням міжнародного визнання
наукових заслуг Д.Іваненка є побажання, які залишили йому
Нобелівські лауреати П.Дірак, Х.Юкава, Н.Бор, І.Пригожин, С.Тінг.
У Московському університеті
встановлена премія імені Д.Іваненка для студентів фізичного
факультету.
29 серпня 1949 року на полігоні під
Семипалатинським була випробувана перша радянська плутонієва бомба,
створена науковим колективом, який очолював І.Курчатов і до якого
входили І.Тамм, А.Аліханов, Я.Френекль, Д.Іваненко та А.Александров
(два останні – вихідці з України).
|
