|
 ПРЖЕВАЛЬСЬКИЙ
Микола
(12.04 1839, Кімбори Смоленської
області – 1.11 1888, Каракол (Пржевальськ), Киргизія)
Природодослідник, науковець (Росія)
Навчався в Російській Академії
генерального штабу.
Починав життєвий шлях як військовий.
Вивчав природу, особливий інтерес виявив до орнітології. Молодий
вчений одержав підтримку старших колег і був ними заохочений: 1864
року обраний дійсним членом Російського географічного товариства.
Викладав військову географію та історію у Варшавському юнкерському
училищі.
М.Пржевальський досліджував природу
Східного Сибіру та Усурійського краю. 1870 року Російське
географічне товариство організувало під його керівництвом експедицію
в Центральну Азію. Дослідник першим з європейців проник до Тибету,
побував у верхів'ях рік Хуанхе та Янцзи. Вчений дав досконалі описи
пустелі Гобі, високогірних районів Північного Тибету. Книга
М.Пржевальського "Монголія і країна тангутів" (1875-1876) принесла
автору світову славу, перекладена на багато мов світу. Вчений
удостоєний Великої золотої медалі Російського географічного
товариства, чину підполковника та довічної пенсії в 600 рублів
щорічно. Паризьке географічне товариство нагороджує дослідника
Золотою медаллю. Ім'я М.Пржевальського посіло гідне місце поряд з
іменами Семенова-Тян-Шанського, Крузенштерна, Беллінсгаузена,
Лівінстона і Стенлі...
В останні роки життя дослідник
здіснив ще кілька експедицій, які збагатили науку масштабними
відкриттями. Він був повний нових планів та задумів. Але здоров'я
мандрівника було підірване. Під час експедиції до Центральної Азії
генерал-майор М.Пржевальський захворів черевним тифом й помер
неподалік озера Іссик-Куль.
Пржевальські – нащадки обрусілого
поміщицького роду, який походив з України.
|
