|
 ПЕЧОРІН
Володимир
(1807, Димерка, Київщина – 17.04
1885, Дублін, Ірландія)
Письменник, еллініст, релігійний
мислитель (Росія)
Навчався в Петербурзькому
університеті.
Після навчання був відряджений за
кордон для підготовки до професорського звання. 1836 – посів кафедру
грецької літератури в Московському університеті. За відгуками
сучасників лекції В.Печоріна відзначалися оригінальністю й
мистецькою досконалістю, супроводжувалися високохудожніми
перекладами-експромтами з грецької поезії.
Провінційна атмосфера, що панувала
в російській вищій освіті, пригнічувала В.Печоріна й він вирішив
залишити імперію. Вирвавшись на волю, В.Печорін прийняв католицизм (став
ченцем єзуїтського ордену). На початку 1850-х років був священиком в
Англії. Листувався з О.Герценом, в листах до якого відстоював
інтереси католицької церкви. У Росії, – вважав В.Печорін, –
переважає прагматичний матеріалізм, ігноруються духовні цінності.
В Печорін поселився в Ірландії, де
виявив себе переконаним противником протестантизму. Навіть вдався до
публічного акту – спалення на майдані протестантської Біблії, за що
був підданий суду. У молодості В.Печорін був талановитим поетом,
писав літературознавчі статті, зокрема, присвячені філософії Софокла.
Його поезії "Торжество смерті" та "Полікрат самоський" були помічені
читаючою публікою. Загальний настрій поетичної творчості В.Печоріна
– оспівування неземних мрій про радість потойбічного (небесного)
людського існування.
|
